Ярослава Березан

ГРИЦЕВІ ЛІНОЩІ

Жили-були дід та баба. Не було в них дітей. Та ось на старість народився в них син. Назвали його Гриць. Ох і ледачий же був!
 Говорить дід бабі:
- Хай друзів собі шукає. Вони навчать його працювати.
От баба і каже:
- Гриценько, іди шукати собі друзів!
Пішов Гриць. Зустрів Іванка. Вони потоваришували.
Якось приходить Іванко до нього гратися і говорить:
- Я трохи з тобою пограюся, бо потім піду працювати в поле.
А Гриць:
- Можна і я з тобою?
- Можна.
Пішли вони в поле. Почав Іванко сіяти пшеницю.
- Дай і я спробую, - каже Гриць.
Взяв він посуд із пшеницею і почав сіяти. Сіяв, сіяв. Стало йому нудно.
- Піду звідси, - подумав собі Гриць і пішов.
На другий день став Іван саджати яблуні. Знову Гриць пішов із ним працювати і знову йому стало нудно.
Настала осінь. Пішов Іван збирати пшеницю, а Гриць за ним ув’язався і говорить:
- А ну дай я снопи буду носити. Поніс один, другий  поніс - знову йому не сподобалось! Говорить Гриць Іванкові:
- Щось мені нецікаво і в полі, і в саду. Ні до якої праці душа не лежить. І гратися нецікаво. Не знаю, що мені робити.
- Ну звісно ж, - засміявся Іванко, - хто лінується, в того життя руйнується!


Ярослава Березан