Наталя Колтакова. З Поля Елюара

                                  Наталя Колтакова

Твої жовтогарячі локони у порожнечі всесвіту
У порожнечі плину скляного мовчання
У затінках, де мої голі руки шукають твоїх відсвітів.

Твоє серце обліплене химерами
А твоя любов схожа на моє холодне бажання.
Золотаві схлипи, сни, погляди.

Ти не була зі мною з первовіку. Моя пам’ять
Досі завішена маревом з’яви
Й твого зникнення. Як і любов, час пригощає
словами.


- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -


Ta chevelure d'oranges dans le vide du monde
Dans le vide des vitres lourdes de silence
Et d'ombre où mes mains nues cherchent tous tes reflets.        

La forme de ton cœur est chimérique
Et ton amour ressemble à mon désir perdu.
O soupirs d'ambre, rêves, regards.

Mais tu n'as pas toujours été avec moi. Ma mémoire
Est encore obscurcie de t'avoir vu venir
Et partir. Le temps se sert de mots comme l'amour.




Проминання де полиском думки скривлено час
Морок ширяє й шукає своїх світів
Падаючи горизонтально
У сенси руху.

Пестощі листя вкривають плечі вулиць
Вечір відходить вогнями вітрин
Кольору свята
Алкоґольною гамою.

В блідому захваті мерця хитається
Прекрасна голова її пристрасті й жертви її
Лискучий рот
Затятий і всечасно в першому цілунку.

Проминання з якого визирає життя.

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _


Passage où la vue détourne d’un coup la pensée
Une ombre s’agrandit cherche son univers
Et tombe horizontalement
Dans le sens de la marche.

La verdure caresse les épaules de la rue
Le soir verse du feu dans des verres de couleur
Comme à la fête
Un éventail d’alcool.

Suspendue par la bouche aux délires livides
Une tête délicieuse et ses vœux ses conquêtes
Une bouche éclatante
Obstinée et toujours à son premier baiser.

Passage où la vie est visible.