Євроклуб «Поліглот»
оголошує
Багатомовний Конкурс творів “Мова у моєму житті”
до Дня Європейських мов.
Умови проведення Конкурсу:
1. Твори можуть бути написані українською, російською, англійською, французькою, грецькою та німецькою мовами.
2.Обсяг твору 1 – 2 аркуші формату А-4, шрифт 12, Arial.
3.Термін подання робіт в електронному варіанті до 23 вересня 2011 року включно.
4. Кращі твори будуть опубліковані на сайті Євроклубу«Поліглот»: http://euroclubpolyglot.blogspot.com
5.Підведення підсумків та нагородження переможців відбудеться 26 вересня 2011 року в ауд. 105 ліцею при ДонНУ.
Умови проведення Конкурсу:
1. Твори можуть бути написані українською, російською, англійською, французькою, грецькою та німецькою мовами.
2.Обсяг твору 1 – 2 аркуші формату А-4, шрифт 12, Arial.
3.Термін подання робіт в електронному варіанті до 23 вересня 2011 року включно.
4. Кращі твори будуть опубліковані на сайті Євроклубу«Поліглот»: http://euroclubpolyglot.blogspot.com
5.Підведення підсумків та нагородження переможців відбудеться 26 вересня 2011 року в ауд. 105 ліцею при ДонНУ.
до Дня Європейських мов.
І місце - Анастасія Моргосліп
ІІ місце - Тетяна Шаріпова
Єлизавета Лубенець
ІІІ місце - Христина Каганюк
Аліна Пітель
Язык в моей жизни.
Язык народа – лучший, никогда не увядающий
и вечно распускающийся цвет всей его духовной жизни.
К. Д. Ушинский
Как часто мы слышим, что язык – родник нашей мудрости! Как родник кристально чистой воды бьёт ключом из недр земли, так и язык передаёт свою мудрость, величавость и богатство далёкого прошлого. Ведь язык – это удивительное орудие, с помощью которого, мы общаемся, делимся своими мыслями и чувствами друг с другом. Именно он хранит познания людей с древнейших времён до наших дней, делая возможным само существование и развитие человеческой культуры. Константин Георгиевич Паустовский сказал: «Истинная любовь к своей стране немыслима без любви к своему языку. Человек, равнодушный к своему языку, – дикарь. Он вредоносен по самой своей сути, потому что его безразличие к языку объясняется полнейшим безразличием к прошлому, настоящему и будущему своего народа»
Маленькая, но очень важная частичка языка – слово. Оно имеет огромную силу, невероятную мощь. Словом можно ранить и исцелить, убить и вернуть к жизни. Именно благодаря словам человек сполна воспринимает окружающий мир. Если мы нарисуем воду, то на холсте появится бурлящий водопад, или недвижимая гладь озера, или бегущая речушка, или капли дождя... Но мы не сможем нарисовать воду вообще, любую воду. А произнесем мы слово «вода», и охватим каждую мельчайшую каплю воды на всей планете! Всю воду, какая только бывает: холодную и горячую, соленую и пресную, звенящую в роднике и взбивающуюся в пену в океане и даже ту самую, особенно чистую, что мы пьем. Вот что значит слово. Порой оно такое маленькое, всего несколько букв, а как многогранно! С помощью слов мы можем рассказать все, что угодно, даже передать ощущения, эмоции, вкусы.
Русский язык – язык великого народа. Он так же силен и могуч, как русские богатыри. Этот язык, как и любой другой, уникален. Множество русских слов прошли через века, преображаясь и изменяясь, и прекрасно влились в повседневное использование современными людьми. Но есть и такие слова, что давно устарели и вышли из употребления, уступив свое место новым. Михаил Васильевич Ломоносов находил в русском языке великолепие испанского, живость французского, крепость немецкого, нежность итальянского, богатство и краткость греческого и латинского языков.
Русский язык – язык великой литературы. Сложно представить себе мир, в котором люди не будут знать Александра Сергеевича Пушкина, Михаила Юрьевича Лермонтова, Сергея Александровича Есенина, Федора Михайловича Достоевского и других замечательных писателей и поэтов. Мировая литература многое потеряла бы без красивейших произведений русских авторов. В каждом из них ощущается «русский дух», сила мысли, острота слова.
Русский язык – язык прекрасных афоризмов, пословиц и поговорок, которые делают речь более выразительной и красочной, добрых сказок, которые хоть и «ложь, да в них намек», превосходных песен, которые заставляют плакать и смеяться...
И каждый день, слыша такую близкую и родную речь, я понимаю, каким несметным богатством имею честь обладать.
О русском языке
Русский мой язык любимый,
Мелодичный и красивый!
Мудрости людской родник.
Нет тебя – и мир поник.
Восхитителен твой нрав!
Всех рассудишь: прав, неправ.
Словом ранишь и убьёшь.
А другим – спасёшь, вернёшь.
Великолепие, краса!
Творю словами чудеса!
И не было прекрасней дара,
Чем описать земного шара
Красу, природы величавость,
Людское счастье, мир и радость.
И нет чудесней русской сказки,
Где место для добра и ласки
Всегда найдется, а для зла –
Иван Царевича стрела,
Богатырей могучий дух.
А песня русская ласкает слух!
К красе ее привыкла с детства,
И не найдете лучше средства,
Чтоб успокоить малыша,
Лишь спойте песню не спеша...
Что говорить? Без языка,
Как рыба ты без плавника
И как без крыльев сокол ясный.
Русский язык, родной! прекрасный!
По жизни за руку ведешь,
Советы мудрые даешь...
Благодарю за доброту.
Твою ценю я красоту!
и вечно распускающийся цвет всей его духовной жизни.
К. Д. Ушинский
Как часто мы слышим, что язык – родник нашей мудрости! Как родник кристально чистой воды бьёт ключом из недр земли, так и язык передаёт свою мудрость, величавость и богатство далёкого прошлого. Ведь язык – это удивительное орудие, с помощью которого, мы общаемся, делимся своими мыслями и чувствами друг с другом. Именно он хранит познания людей с древнейших времён до наших дней, делая возможным само существование и развитие человеческой культуры. Константин Георгиевич Паустовский сказал: «Истинная любовь к своей стране немыслима без любви к своему языку. Человек, равнодушный к своему языку, – дикарь. Он вредоносен по самой своей сути, потому что его безразличие к языку объясняется полнейшим безразличием к прошлому, настоящему и будущему своего народа»
Маленькая, но очень важная частичка языка – слово. Оно имеет огромную силу, невероятную мощь. Словом можно ранить и исцелить, убить и вернуть к жизни. Именно благодаря словам человек сполна воспринимает окружающий мир. Если мы нарисуем воду, то на холсте появится бурлящий водопад, или недвижимая гладь озера, или бегущая речушка, или капли дождя... Но мы не сможем нарисовать воду вообще, любую воду. А произнесем мы слово «вода», и охватим каждую мельчайшую каплю воды на всей планете! Всю воду, какая только бывает: холодную и горячую, соленую и пресную, звенящую в роднике и взбивающуюся в пену в океане и даже ту самую, особенно чистую, что мы пьем. Вот что значит слово. Порой оно такое маленькое, всего несколько букв, а как многогранно! С помощью слов мы можем рассказать все, что угодно, даже передать ощущения, эмоции, вкусы.
Русский язык – язык великого народа. Он так же силен и могуч, как русские богатыри. Этот язык, как и любой другой, уникален. Множество русских слов прошли через века, преображаясь и изменяясь, и прекрасно влились в повседневное использование современными людьми. Но есть и такие слова, что давно устарели и вышли из употребления, уступив свое место новым. Михаил Васильевич Ломоносов находил в русском языке великолепие испанского, живость французского, крепость немецкого, нежность итальянского, богатство и краткость греческого и латинского языков.
Русский язык – язык великой литературы. Сложно представить себе мир, в котором люди не будут знать Александра Сергеевича Пушкина, Михаила Юрьевича Лермонтова, Сергея Александровича Есенина, Федора Михайловича Достоевского и других замечательных писателей и поэтов. Мировая литература многое потеряла бы без красивейших произведений русских авторов. В каждом из них ощущается «русский дух», сила мысли, острота слова.
Русский язык – язык прекрасных афоризмов, пословиц и поговорок, которые делают речь более выразительной и красочной, добрых сказок, которые хоть и «ложь, да в них намек», превосходных песен, которые заставляют плакать и смеяться...
И каждый день, слыша такую близкую и родную речь, я понимаю, каким несметным богатством имею честь обладать.
О русском языке
Русский мой язык любимый,
Мелодичный и красивый!
Мудрости людской родник.
Нет тебя – и мир поник.
Восхитителен твой нрав!
Всех рассудишь: прав, неправ.
Словом ранишь и убьёшь.
А другим – спасёшь, вернёшь.
Великолепие, краса!
Творю словами чудеса!
И не было прекрасней дара,
Чем описать земного шара
Красу, природы величавость,
Людское счастье, мир и радость.
И нет чудесней русской сказки,
Где место для добра и ласки
Всегда найдется, а для зла –
Иван Царевича стрела,
Богатырей могучий дух.
А песня русская ласкает слух!
К красе ее привыкла с детства,
И не найдете лучше средства,
Чтоб успокоить малыша,
Лишь спойте песню не спеша...
Что говорить? Без языка,
Как рыба ты без плавника
И как без крыльев сокол ясный.
Русский язык, родной! прекрасный!
По жизни за руку ведешь,
Советы мудрые даешь...
Благодарю за доброту.
Твою ценю я красоту!
Анастасия Моргослип ,
ученица 10 экономического класса
лицея при ДонНУ
ученица 10 экономического класса
лицея при ДонНУ
English Language in My Life
Language is one of the main constituents of every nation. It exposes cultural life and spiritual heritage of every country and nationality. To my mind, it’s not enough to know only one language, because the more languages you know the more worlds you discover.
As for me I study two foreign languages which are English and French. English has already become very close to me because I first faced it at nursery school. But still I am doing my best to improve my English and as we all know, practical lessons are very important for the level of knowledge. Thanks to my parents I have a great opportunity to practice my English with native speakers. Every summer I do a month language course in England. And every year the time spent there is unforgettable.
We usually have a group of about 16 children and three or four teachers. It is a trip organized by the school I had studied before. Every time we stay at a small town called Wigan which is close to Manchester. We go to the local school daily. The full name of it is Deanery Church of England High School. We can see the way English teens are studying which is very interesting and of course make lots of new friends which is the best about it. So as you can see we get a perfect experience of communicating. First, it may seem a bit difficult, especially to understand English speech, but it is getting better and better with every new talk. So at the end of the trip we feel absolutely confident in our skills. By the way we have lots of tasks from our teachers when we come home that is why we are sometimes even fed up with it.
What is also alluring during the time in Wigan is shopping. We really adore it! Usually if we do all our tasks we can have some time for doing it, so we are looking forward to running to the nearest shopping centre. I usually buy clothes and presents for friends and family. They are very pleased when I have something for them.
During this month we have enough time for trips as well. We visit such famous cities as London, Manchester, Liverpool, Edinburgh and so on where we go sightseeing. My favorite place is Manchester, I think it is the best city in England ever!
And now I will tell about the part which is absolutely awesome. It is a time in amusement parks! We have so much fun there running from one ride to another, eating delicious candies and getting really wet in fountains. I will never forget this feeling.
To sum it up, I would like to say that English language takes a very important place in my life. Sometimes I even begin to think in English! I wish I could use it every day!
Tanya Sharipova
Мова у моєму житті
На мою думку, мова відіграє надзвичайно важливу роль у житті людини. Саме вона забезпечує не лише взаєморозуміння, але й сприяє консолідації суспільства. Мова, як об'єднальний чинник, у сукупності із звичаями та традиціями склала основу спочатку національно-визвольних рухів, а потім-національних держав. Саме вони є характеристикою сучасних тенденцій у світі.Культурний розвиток держави залежить від духовного удосконалення кожного громадянина. Сьогодення вимагає відродження забутого, збереження сучасного та прагнення до майбутнього надбання українців у всіх його проявах. Адже Україна, виборовши незалежність, має відродити втрачене, забуте. Протягом століть наш народ, з удосконаленням культури, удосконалював і мову. Вона пройшла тернистий шлях: її обмежували, забороняли, вносили зміни, роблячи подібною до польської чи російської (прикладом є «Правопис української мови» від 1928 року, що призвів до русифікації української абетки та більшої схожості з російською)… Близько 376 років українська мова була під повною забороною. Вплив подій та дій різних влад відображався на нашій говірці. Та українці, незважаючи на це, зуміли зберегти не тільки мову, культуру, звичаї та традиції, але і відродити державність. Тому для мене рідна мова є необхідною у культурному розвитку. Адже саме вона є мовою Хмельницького і Калнишевького, Гонти та Залізняка, Шевченка і Шталюка, Яхимовича і Куземського, Драгоманова і Міхновського, Франка та Грушевського, Шептицького та Левицького, Петлюри та Винниченка, Махна та Щуся, Скрипника та Шумського, Сліпого та Волошина, Симоненка та Стуса, Лук’яненка та Драча, всих вітчизняних культурних діячів… Завдяки нетлінній та безмежній скарбниці нашої мови мільйони українців по всьому світі можуть кожної хвилини повернутися до Батьківщини, опинитися на її безмежних степах, відчути запах розпеченого сонцем повітря, зануритися у кришталево чисту воду, прогулятися по надзвичайної краси лісам, опинитися у рідному мовному середовищі. Варто відзначити, що нашу мову визнано другою за милозвучності після французької у світі. Вона, як частинка душі, є частинкою нашого народу, котрий формувався тисячоліттями; є голосом предків і історії; є символом незламності духу народу; є основою формування національно свідомості, що, в свою чергу, забезпечує початки державотворення. Як стверджують вчені, загарбник повністю підкорює народ лише тоді, коли той починає говорити його мовою. Тому для мене українська-символ відродження та нескореності національного духу. Культурний розвиток особистості передбачає якісні зміни у психології, поведінці, діях, манерах та звичках особи. Еволюція людини є результат її змін. У сучасному інформаційному суспільстві особа вже не мусить пристосовуватися до незвичних умов природи, полювати на диких тварин з метою вижити, кочувати з метою знайти кращі пасовища. Навпаки, сьогоднішні тенденції вимагають гнучкості та прагматизму, швидкості та аналізу ситуації. Тому вивчення історії та мови є необхідними умовами життя людей ХХІ століття. Якщо історія забезпечує нас фактами та числами, то мова-душею. Через її призму ми сприймаємо навколишнє середовище та аналізуємо його. Мова, як складова людини, є головною частиною культурного середовища: використовуючи рідну говірку ми не відмовляємося від власного народу, не підкорюємося завойовникам-асимілянтам, відновлюємо, удосконалюємо та накопичуємо мовні навички для майбутніх поколінь, використовуємо тисячолітній скарб українців, віддаємо шану предкам, підтверджуємо незламність козацького духу, відновлюємо унікальну культуру, зрештою, забезпечуємо збереження нашої державності… Саме тому для мене, думаю, і для кожного, українська мова є найголовнішою складової культурного розвитку: ми не тільки сприймаємо події як логічний ланцюжок, але і боремося за відродження історичної справедливості, стверджуємося як особистості . Лише від культурно розвиненого суспільства в подальшому залежить майбутнє не тільки нашої держави, але і світу загалом. Отже, на мою думку, кожен народ має відроджувати власну культури, зокрема і її найголовнішу складову-мову. Саме через слово сприймаються події. І саме слово є найголовнішою складовою сучасного суспільства, котре завдяки мовній одиниці має стати досконалішим та гуманнішим, ніж було.
Протягом століть українська мова заборонялася, її носіїв не тільки пригнічували, але і асимілювали, ставили у умови, котрі забезпечували зречення від рідного слова. Та все ж таки, ми вистояли. Мовне питання актуальне і сьогодні. Воно було надзвичайно принциповим для українців ХХ століття. Думаю, причиною цього є наступні події. Початок ХХ століття українці зустріли у різних державах. Галичина, Буковина та Закарпатська Україна належали Австро-Угорщині, решта території-Російській імперії. Події, що розгорталися до 1914 року, є своєрідними: після першої буржуазно - демократичної революції 1905-1907 рр., видання першої україномовної газети у Наддніпрянщині «Хлібороб», наступили доба столипінської реакції; а міжнародні відносини, утворення воєнно-політичних блоків, посилення міжнародної напруги та, зрештою, Перша світова війна сприяли новій ситуації: нарешті українці отримали можливість створити власну державу. Події від 02.03.1917 до, фактично, 30.12.1922рр. характеризуються різними політичними силами та різноманітністю політики, досить часто-жорстокої та безжальної. Україна була «розірвана»: петлюрівці, січові стрільці, махновці, білі, червоні, німці, поляки, іноземні інтервенти… У динаміці зміни влади у містах, відповідно, змінювалися і її дії: УЦР проголосила рівноправ’я всих націй, що проживають в Україні, «білий терор» завжди залишався негативним явищем та русифікованим дійством: часто у ті роки траплялися випадки, коли білі розстрілювали осіб на вулиці лише за те, що ті говорили українською; тільки за Скоропадського українська мова була визнана державною… З приходом більшовиків на наші землі, утверджується політика «воєнного комунізму», розпочинається русифікація та розгортається громадянська війна. Безперечно, ці заходи виявилися непопулярними і призвели до зміни дій і проголошення курсу на Нову економічні політику (березень 1921). Духовною складовою стала коренізація (від 1923), що в Україні набула характеру українізації. Це був чи не єдиний за всі роки радянщини крок до поширення, відродження та розквіту української мови на державному рівні. У наступні роки, період сталінщини, «хрущовської відлиги», брежнєвського «застою» проводилася активна русифікація. Крім того, спостерігалося таке явище як «оплачувана русифікація»: науковцям приплачували за викладання російською… З приходом до влади Горбачова та активізацією національно - визвольних рухів і початком розпаду імперії, у 1989 році, нарешті, приймається Закон «Про мову»: українська мова оголошується державною в УРСР… Після проголошення незалежності, прийняття Конституції, котра офіційно утвердила солов’їну як державну, всі проблеми не вирішилися: і сьогодні гостро постає питання про українську мову, про її відродження, про її збереження; одночасно-статус російської як другої державної все ще хвилює багатьох громадян… Тому для мене, як людини, що народилася у ХХ столітті, як і для інших українців цього ж століття і сьогодення, роль української мови є важливою: її тернистий шлях та удосконалення забезпечить не тільки відродження нації, поверне її до основ національно – визвольного руху, але і об’єднає суспільство, відродить могутність держави…
Отже, мова, безперечно, відіграє важливу роль у житті кожного, в тому числі і в моєму. Це питання було і є принциповим для українців багатьох століть, зокрема, і для ХХ-ХХІ ст.: немає мови-немає нації, немає нації-немає держави. А ми є. Ми не тільки існуємо, але і відроджуємося, удосконалюємося і прагнемо світлого майбутнього для наступних поколінь. За нами - доля держави.
Єлизавета Лубенець
La langue dans ma vie
La langue signifie beaucoup dans notre vie. A l’aide du langagenous communiquons, partageons des idées, partageons des
informations. Les langues nous aident beaucoup dans la vie. Par
exemple vous pouvez voyager, rencontrer de nouvaux amis. Et
des compétences linguistiques seront utiles dans notre future
profession.
Nous avons besoin de développer le langage, pour en faire des
changements utiles.
Quelqu’un a les capacités pour les langues, les autres non. Mais si
vous essayez, vous pouvez apprendre n’importe quelle langue.
Surtout – c’est la volonté.
“Qui ne connait pas les langues étrangères, et n’a pas ancune idée
au sujet de la sienne.” /J.Goethe/
Kristina Kaganiouk
Мова у моєму житті
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
З першого моменту свого життя ми чуємо слова. Спілкування з дитиною починається задовго до того, як вона зможе промовити перше слово. Серце маляти, ледве народившись, не знаючи мови, завмирає від голосу матері. «Тихіше, тихіше, ріднесенький!» - шепоче матір синові. Ці слова повні ніжності, любові та турботи.
Як затишно засинати під колискову пісню мами, а в тихі зимові вечори, коли на вулиці мороз, приємно забратись на руки дідуся та почути казки про Кирила Кожум'яка, Івасика Телесика, Котигорошка тощо. І вже дорослим, знаходячись далеко – далеко від рідного міста, почувши гімн своєї країни, відчути незбагненну гордість!
Чим є таке рідна мова для кожної людини?
Це не тільки слова для спілкування. А це і країна, яка тебе виховала, і будинок, в якому ти провів дитинство, перше почуття та перші образи...
Ми вважаємо свою мову рідною, тому що говоримо нею з дитинства, думаємо, мріємо, нею говорять наші рідні. Я пишаюся мовою хоча б за те, що в ній є і рішуче слово «боротьба», і ніжне – «кохання», і заспокійливе – «співчуття» та ласкаве – «мама».
Знання рідної мови ми набуваємо практично без особливих зусиль і турботи про це. Можна сказати: вона передається нам від батьків «в спадок». Мова допомагає нам вивчати науку і техніку, обряди і традиції, займатися політикою і мистецтвом. З легкістю можна уявити собі світ без електрики, новітніх технологій, газет або журналів. Але чи могло б існувати людство, якби втратило мову?!
Мова — це наша культура. Сумно, що останнім часом ми все менше уваги приділяємо розвитку своєї мови — дивної, красивої, чарівної. Багато письменників, наприклад :Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Павло Тичина та Максим Рильський постійно нагадують нам своєю творчістю, що потрібно дуже дбайливо поводитися з цим скарбом. Адже слова можуть ранити сильніше за холодну зброю. Вони проникають в уразливе місце - нашу душу. А вона, як відомо, дуже ранима.
Але ще в старовину люди говорили: «Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина» Знання будь-якої іноземної мови робить тебе новою людиною, збагаченою новою культурою і звичаями країни, де говорять на цій мові. У будь-якому суспільстві одним з правил шанобливої поведінки є уміння вести бесіду рідною мовою гостя. Адже ми не з чуток знаємо, якою пошаною користуються серед нас поліглоти — люди, що володіють багатьма мовами.
Іноземна мова - це дорога в новий світ. І, без сумніву, варто піти цією дорогою.
Я хочу розповісти старовинну притчу: «Один мудрець побував в країні, де мова людей нагадувала дзюрчання джерела. Повернувшись додому, він розповів своїй сім'ї про подорож і про мову тієї країни. Якось він і його маленький син прогулювалися в лісі. На галявині, по краю якої, дзюрчавши, бігло джерельце, вони сіли відпочити. Хлопчик прислухався і сказав батьку: — Тато, чуєш? І тут хтось уміє говорити тією мовою!»
Мені здається, що цим все сказано..
Я впевнена, що лише навчившись цінувати рідну мову, ми зуміємо побудувати гідне майбутнє. Хай це буде декілька високопарно, але я хочу, щоб мої діти гордилися своєю мовою, розмовляли нею і ніколи не забували, що вони родом з України.
Вивчайте, розвивайте, бережіть свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим!
Аліна Пітель
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має.
З першого моменту свого життя ми чуємо слова. Спілкування з дитиною починається задовго до того, як вона зможе промовити перше слово. Серце маляти, ледве народившись, не знаючи мови, завмирає від голосу матері. «Тихіше, тихіше, ріднесенький!» - шепоче матір синові. Ці слова повні ніжності, любові та турботи.
Як затишно засинати під колискову пісню мами, а в тихі зимові вечори, коли на вулиці мороз, приємно забратись на руки дідуся та почути казки про Кирила Кожум'яка, Івасика Телесика, Котигорошка тощо. І вже дорослим, знаходячись далеко – далеко від рідного міста, почувши гімн своєї країни, відчути незбагненну гордість!
Чим є таке рідна мова для кожної людини?
Це не тільки слова для спілкування. А це і країна, яка тебе виховала, і будинок, в якому ти провів дитинство, перше почуття та перші образи...
Ми вважаємо свою мову рідною, тому що говоримо нею з дитинства, думаємо, мріємо, нею говорять наші рідні. Я пишаюся мовою хоча б за те, що в ній є і рішуче слово «боротьба», і ніжне – «кохання», і заспокійливе – «співчуття» та ласкаве – «мама».
Знання рідної мови ми набуваємо практично без особливих зусиль і турботи про це. Можна сказати: вона передається нам від батьків «в спадок». Мова допомагає нам вивчати науку і техніку, обряди і традиції, займатися політикою і мистецтвом. З легкістю можна уявити собі світ без електрики, новітніх технологій, газет або журналів. Але чи могло б існувати людство, якби втратило мову?!
Мова — це наша культура. Сумно, що останнім часом ми все менше уваги приділяємо розвитку своєї мови — дивної, красивої, чарівної. Багато письменників, наприклад :Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Павло Тичина та Максим Рильський постійно нагадують нам своєю творчістю, що потрібно дуже дбайливо поводитися з цим скарбом. Адже слова можуть ранити сильніше за холодну зброю. Вони проникають в уразливе місце - нашу душу. А вона, як відомо, дуже ранима.
Але ще в старовину люди говорили: «Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина» Знання будь-якої іноземної мови робить тебе новою людиною, збагаченою новою культурою і звичаями країни, де говорять на цій мові. У будь-якому суспільстві одним з правил шанобливої поведінки є уміння вести бесіду рідною мовою гостя. Адже ми не з чуток знаємо, якою пошаною користуються серед нас поліглоти — люди, що володіють багатьма мовами.
Іноземна мова - це дорога в новий світ. І, без сумніву, варто піти цією дорогою.
Я хочу розповісти старовинну притчу: «Один мудрець побував в країні, де мова людей нагадувала дзюрчання джерела. Повернувшись додому, він розповів своїй сім'ї про подорож і про мову тієї країни. Якось він і його маленький син прогулювалися в лісі. На галявині, по краю якої, дзюрчавши, бігло джерельце, вони сіли відпочити. Хлопчик прислухався і сказав батьку: — Тато, чуєш? І тут хтось уміє говорити тією мовою!»
Мені здається, що цим все сказано..
Я впевнена, що лише навчившись цінувати рідну мову, ми зуміємо побудувати гідне майбутнє. Хай це буде декілька високопарно, але я хочу, щоб мої діти гордилися своєю мовою, розмовляли нею і ніколи не забували, що вони родом з України.
Вивчайте, розвивайте, бережіть свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим!
Аліна Пітель
Комментариев нет:
Отправить комментарий